Для батьків

Як правильно привчати дитину до дисципліни

Діти зазвичай чинять опір спробам батьків привчити їх до дисципліни. Однак дисципліна надзвичайно важлива для дотримання в сім'ї спокійної атмосфери.

Проблема в тому, що багато батьків вважає: єдиний спосіб закликати дитину до дисципліни – нагримати на неї. Але є й чимало інших стратегій, які можна використовувати, щоб дисциплінувати дитину. Розгляньмо декотрі з них.

Не кричіть на дитину

Крик – поганий метод для дисциплінування дитини. Він може спрацювати перші декілька разів, але рано чи пізно, якщо ви занадто часто використовуєте цей метод, дитина не буде зосереджувати увагу на тому, що ви хочете донести,  й припинить вас слухати.

Звичайно, у деяких випадках крик – це єдиний спосіб закликати дитину до порядку, наприклад, у ситуаціях,  коли вона робить те, що може заподіяти їй фізичну шкоду, а ви перебуваєте від неї занадто далеко, щоб запобігти цьому. Намагайтеся якомога рідше переходити на крик, практикуйте ефективніші методи.

Демонструйте розчарування

Не зліться, натомість ліпше продемонструйте дитині, що ви розчаровані її поведінкою. Це сильніше вплине на неї, тому що діти дуже не люблять відчувати, що вони когось підвели. Коли ви розповідаєте дитині, що сталося, запитайте, як, на її думку, її поведінка вплинула на ситуацію й на вас особисто.

Якщо ви дасте дитині достатньо часу подумати про її дії,  є шанс, що в майбутньому вона, швидше за все, не буде погано поводитися (особливо якщо знає, що своєю поведінкою розчарувала вас).

Використовуйте метод «місця для неслухняних дітей»

Цей метод багато батьків вважає дієвим у вихованні дитини, особливо молодшого віку. Метод «місця для неслухняних дітей» працює так само, як і демонстрація дитині свого розчарування. Однак, щоб цей метод став звичним у вашій родині, потрібен час.

Ви можете поставити дитину в «куток для неслухняних дітей» або будь-яке інше місце, де вона повинна провести певний час (зазвичай по хвилині на кожен рік свого віку). Протягом цього часу дитина цілковито буде позбавлена вашої уваги й думатиме про те, як вона може вчинити по-іншому в подібних випадках. Якщо ви звертаєте на дитину увагу в цей час, вона зазвичай продовжує діяти по-своєму.

Покарання: за та проти

Використання покарань для дисциплінування дитини може бути корисним, проте найгірше, що ви можете зробити в разі їх застосування, – це карати дитину без причини. Ви повинні дати дитині змогу вчитися і змінюватися. Коли ж дитина виявляє погану поведінку, поясніть, якої поведінки ви від неї очікуєте і яке покарання чекає на неї наступного разу.

Якщо ще раз трапиться подібна ситуація – потрібно дотриматися слова й покарати дитину. Коли постійно попереджати дитину й не виконувати свої погрози, вона відчує, що їй може зійти з рук будь-яка поведінка. Це золоте правило дисциплінування.

Якщо ви привчаєте дитину до дисципліни, це не означає, що ви погані батьки. Навпаки, це засвідчує, що ви правильно виховуєте дитину. Ви не повинні бути кращим другом дитині, ваше завдання – навчити її відрізняти правильні вчинки від неправильних. Однак водночас вам потрібно стати для дитини людиною, якій вона довірятиме і до якої  звертатиметься по поради.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

 1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.

 2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.

 3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

 4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.

                                                          Шановні батьки!

                                         Пам’ятайте:

1. Тільки разом зі школою можна досягти бажаних результатів у вихованні та навчанні дітей. Вчитель – ваш перший союзник і друг вашої сім’ї. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження про роботу вчителя і вихователя висловлюйте в школі, на зборах. Недоречно це робити у присутності дітей.
2. Обов’язково відвідуйте всі заняття та збори для батьків. Якщо не можете прийти на батьківські збори, повідомте про це педагогів особисто або запискою через дитину.
3. Пам’ятайте, що цей період розвитку є для вашої дитини найбільш сприятливим для оволодіння самостійними формами роботи, розвитку інтелектуальної, пізнавальної активності, навчальних інтересів, волі.
4. Цікавтесь навчальними успіхами дітей (запитуйте: «Що нового ти сьогодні дізнався?» замість традиційного: «Яку ти сьогодні отримав оцінку?»). Радійте успіхам, не дратуйтесь через кожну невдачу. Вчіть дітей долати труднощі.
5. Надавайте розумну допомогу у виконанні домашніх завдань. Збуджуйте інтерес до навчання. Перевіряючи домашнє завдання, націлюйте дитину на те, щоб вона розвивала вміння доводити правильність виконання завдання, наводити свої приклади. Частіше питайте: «Чому?», «Доведи!», «А чи можна по-іншому?». Навчайте бачити головне і другорядне та зосереджуватись на головному.
6. Прищеплюйте хорошу звичку готуватись систематично, без нагадувань сідати до роботи, виконувати її уважно.
7. Звертайте увагу на повторення.
8. Пам’ятайте, що на емоційне самопочуття дитини починає все більше впливати те, як складуться її стосунки з товаришами, а не тільки успіхи у навчанні і стосунки з учителями.
9. Вчіть дитину бути хорошим товаришем: хотіти і вміти надавати допомогу, виручати з біди, доброзичливо ставитись до помилок інших і з готовністю прислухатися до зауважень на свою адресу.
10. Сприяйте тому, щоб ваша дитина брала участь у всіх заходах, які проводяться у класі та школі.
11. Намагайтесь вислуховувати розповіді дитини (про себе, товаришів, школу) до кінця. Ділитися своїми переживаннями – природна потреба дітей.
12. Цей період загострення критичного ставлення до себе актуалізує потребу в загальній позитивній оцінці особистості іншими людьми, перш за все дорослими. Тому ніколи не давайте оцінку дитині, а лише її вчинку. Не говоріть: «Ти ледар, брехун…» Мудрі батьки кажуть: «Ти мене дуже засмутив сьогодні. Я цього не чекав». Замість «не бреши», скажіть «говори правду». А ще краще усміхніться: «Здається, хтось говорить неправду».
13. Виховуйте самоконтроль, самоаналіз, самооцінку.
14. Особливу увагу звертайте на досягнення, здобуті наполегливою працею.
15. Підтримуйте впевненість у власних силах, бажання працювати. Акцентуйте увагу на перемогах (навіть маленьких), щоб дитина їх помічала.
16. Розвиваючи здібності дитини, не забувайте про головне: здібності – не самоціль. Піклуючись про розвиток здібностей, не забувайте про найважливішу з них – здатність за будь-яких обставин залишатися людиною, особистістю.

Поради батькам

1. Надихніть дитину на розповідь про її шкільні справи. Щотижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина повідомляє в

ам, використовуйте їх надалі для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз на два місяці. Під час бесіди висловте своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами і вчителем виникають серйозні непорозуміння, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо для цього доведеться спілкуватися з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину в незручне становище вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організовують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Установіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та переконайтеся, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх якнайкраще. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашнім завданням, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

Десять заповідей для батьків:

• Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.

• Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

• Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

• Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

• Не принижуй!

• Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

• Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

• Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.

• Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.

• Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою.

Пам'ятайте:

• Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.

• Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

• Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.

• Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.

• Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.

• Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

• Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.

• Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.

• Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

• Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.