Свято останнього дзвоника

             У травні , коли розквітають квіти ,  звідусіль     лунає веселий пташиний спів . Теплий  весняний вітерець  приносить до нас  яскраве Свято  останнього дзвоника!  Сьогоднішній день ,дійсно, сповнений сонячного тепла, веселих посмішок друзів. І це не дивно, адже нам, учням, є чому радіти. Уроки закінчилися, ми перейшли до 6 класу  і попереду тепле літечко- пора канікул. Це попереду. А сьогодні уся шкільна родина разом. Родина, яку об'єднує єдине,- любов і повага до рідної  школи.
Одягну сорочку-вишиванку...

Я хвилююсь, як в житті ніколи.
Бо сьогодні, весняного ранку,
На останній дзвоник йду до школи.
А назустріч сонечко сміється,
І тріпочуть листячком тополі.
І зібрався світ увесь, здається,
На врочисте свято в нашій школі.

День вишиванки.

                                               Одягнімо вишиванки, друже,

      Хай побачить українців світ —

Молодих, відважних, дужих,

У єднанні на сто тисяч літ.

Кожен третій четвер травня місяця відзначається  свято патріотизму і любові – День вишиванки.
      Адже в невичерпній спадщині духовної культури українського народу є особлива, винятково важлива її частина – вишиванка.
 Українська вишиванка — це те, без чого важко уявити українську культуру, побут і історію... Кольоровими нитками вона вплетена у наші традиції. І найважливіше те, що українська вишиванка, маючи вікову історію, не втратила своєї популярності і до сьогодні. Більше того, нині можна з впевненістю говорити про відродження українських традицій у сучасній інтерпретації.
У нашій школі стало доброю традицією в цей день приходити у вишиванках.

Екскурсія до музею

У понеділок на виховній годині наш клас ходив до  музею. Екскурсовод розповів нам багато цікавого. Ми бачили речі, якими користувались давні слов'яни: монети, жіночі прикраси, засоби праці, посуд, зброю.

Дуже цікаво було побачити народний одяг, чудові вишивані сорочки, рушники, яскраву українську кераміку, вироби з дерева, наприклад меблі, або скриню з вирізаними орнаментами. Козацькі шаблі, люльки, пістолети — все це хотілося потримати в руках.

У музеї багато документів, книг, які розповідають про історію України і історію нашого рідного міста. Виявилось, що навіть назви старих вулиць міста мають своє походження і свою історію.

Всі ми були дуже задоволені екскурсією і відчули свій зв'язок з багатьма поколіннями людей, що жили упродовж століть на нашій рідній землі і створювали її красу.